Пам’ятка для написання дипломних і курсових робіт

Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових та дипломних робіт;

Сайт СТУДОПЕДИЯ проводит ОПРОС! Прими участие 🙂 – нам важно ваше мнение.

План

1. Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових та дипломних робіт.

2. Основні етапи підготовки курсових та дипломних робіт.

3. Структура та технічне оформлення курсових та дипломних робіт.

4. Підготовка до захисту та захист курсової та дипломної роботи.

5. Магістерська робота: поняття та її підготовка.

У професійній підготовці спеціаліста будь-якого профілю знач­ну роль відіграє курсова (дипломна) робота.

Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, отриманих студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного ви­рішення конкретного фахового завдання.

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.

Тематика курсових робіт відповідає завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язується з практичними потребами конк­ретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконан­ня курсових робіт визначається графіком. Рівень підготовки курсо­вої роботи значною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом здобутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію. Основна мета виконання курсової роботи — глибоко й творчо вив­чити одне з конкретних питань теорії і практики певної дисципліни, оволодіти методами наукового дослідження.

У процесі роботи вдосконалюються і розвиваються такі на­вички та вміння:

· самостійно формулювати проблему дослідження;

· визначати мету, основні завдання, предмет, об’єкт дослідження;

· здійснювати пошук і добір потрібної наукової інформації;

· аналізувати практичну діяльність різних організацій та їх керів­ників;

· логічно і аргументовано висловлювати свої думки, пропозиції, робити висновки;

· правильно оформлювати науково-довідковий матеріал;

· публічно захищати підготовлену роботу (робити наукові по­відомлення, відповідати на запитання, захищати свою точку зору тощо).

Дипломна робота — це кваліфікаційне навчально-наукове дослі­дження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.

Дипломна робота має комплексний характер і пов’язана з вико­ристанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціаль­них дисциплін. У деяких випадках дипломна робота є поглибле­ною розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань.

Перш ніж розпочинати писати дипломну роботу, студент має оз­найомитися з основними вимогами до її виконання:

Актуальність теми. Актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість розглядуваної проблеми. Курсо­ва (дипломна) робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам розвитку суспільства, а питання, що розкриваються в роботі, важ­ливі для розуміння суті і структури діяльності підприємства.

Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент має розкрити тему роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (економіки, менеджменту, маркетингу, соціальної психології тощо), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища і події у практиці з позицій сьогодення. Крім того, студент має достатньо повно розкрити основні поняття і терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, включити тільки об’єктивні факти і ре­альні практичні приклади.

Дослідницький характер. У дипломній роботі мають міститись еле­менти дослідження:

· вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей га інших розробок) вітчизняних і зарубіжних ав­торів;

· систематизація та аналіз різних думок і підходів, формування власної точки зору на проблему, шо розглядається;

· порівняння теоретичних поглядів учених і практичної діяль­ності вітчизняних і зарубіжних фірм; розробка висновків, рекомен­дацій.

Дипломна робота як самостійне навчально-наукове досліджен­ня має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, його здатність застосовувати отримані знання під час вирі­шення конкретних проблем, його схильність до аналізу та само­стійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Студенту надається право вибирати тему курсової та дипломної робіт з числа визначених випускними кафедрами навчального зак­ладу або запропонувати свою тему з обгрунтуванням її розробки. Керівництво курсовими та дипломними роботами здійснюється, як правило, кваліфікованими викладачами. Організація і контроль за процесом підготовки й захисту курсових та дипломних робіт покла­даються на завідуючих кафедрами.

Тематика курсових та дипломних робіт щорічно коригується з урахуванням набутого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів, які беруть участь у рецензуванні робіт, і рекомендацій Державної екзаменаційної комісії (ДЕК).

Текст курсової (дипломної) роботи можна використати для на­ступного написання та оформлення доповіді, реферату, статті.

2. Основні етапи підготовки курсових та дипломних робіт

Курсова та дипломна роботи мають свою специфіку, їх деталі зав­жди потрібно узгоджувати з науковим керівником. Щодо структури, методики їх написання та оформлення вони мають подібні риси, тому будуть проаналізовані спільно.

Курсова (дипломна) робота є результатом вивчення певного цик­лу дисциплін чи будь-якої окремої навчальної дисципліни. Підго­товка курсової (дипломної) роботи охоплює кілька етапів.

Підготовчий етап починається з вибору теми курсової (диплом­ної) роботи, її осмислення та обгрунтування. З переліку тем, запро­понованих кафедрою, студент вибирає ту, яка найповніше відпові­дає його навчально-виробничим інтересам та схильностям. Перева­га надасться темі, при розробці якої студент може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом із керівником слід визначи­ти межі розкриття теми та перелік установ, досвід роботи яких буде висвітлюватись у дослідженні.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження слід зва­жати на те, що між ними і темою курсової (дипломної) роботи є сис­темні логічні зв’язки. Об’єктом дослідженя є вся сукупність відно­шень різних аспектів теорії і практики науки, яка є джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження — це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосеред­ньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вуж­чим, ніж об’єкт.

Правильне, науково обгрунтоване визначення об’єкта до­слідження — це не формальна, а суттєва, змістова наукова акція, зо­рієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження в більш цілісному і широкому понятті дослідження. Треба знати, що об’єкт дослідження— це частина об’єктивної реальності, яка на да­ному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності лю­дини як соціальної істоти (суб’єкта). Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі досліджен­ня з певною метою в конкретних умовах.

Вимоги до оформлення курсових, дипломних та магістерських робіт

ВНИМАНИЕ! САЙТ ЛЕКЦИИ.ОРГ проводит недельный опрос. ПРИМИТЕ УЧАСТИЕ. ВСЕГО 1 МИНУТА.

Загальні вимоги. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word (*doc, rtf), на папері формату А4, шрифт Times New Roman, кегль 14, через 1,5 інтервали на якісному папері. Береги: зліва – 3 см, справа – 1,5 см, зверху, знизу – 2 см. Абзац – 1,25 см.

Обсяг основного тексту (без додатків та списку використаних джерел) курсової роботи має бути 25-30 аркушів, дипломної роботи – 50 аркушів, магістерської роботи – 80 аркушів.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи та підрозділи.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки структурних частин, як і заголовки підрозділів та пунктів, наводять жирним шрифтом.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних – номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Робота повинна містити наступні структурні елементи:

– список використаних джерел;

– додатки (за необхідності).

Титульний аркуш роботи містить найменування міністерства, вищого навчального закладу та кафедри, де виконана робота; назву роботи; дані про виконавця (курс, відділення, факультет) та його прізвище, ім’я, по батькові; дані про наукового керівника та рецензента (науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові); місто і рік (Зразок 1).

Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, зокрема, вступу, висновків до розділів (у магістерській роботі), загальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (Зразок 2).

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів. Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в роботі у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання), її значущість, підстави та вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність теми і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Крім того, у вступі визначаються об’єкт, предмет та гіпотеза дослідження, формулюються мета і завдання дослідження. Подаєтьсяперелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.

Зазначається база проведення дослідницької роботи: назва, номер, місце знаходження освітньої установи. Визначається контингент учасників експериментальної та контрольної груп, які мають бути рівноцінними.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку й обґрунтуванням застосованих методів дослідження. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

– огляд літератури за темою та вибір напрямків досліджень;

– виклад загальної методики й основних методів досліджень;

– експериментальну частину та методику дослідження;

– аналіз і узагальнення результатів досліджень.

Висновки викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дослідженні, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки та практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації та поради щодо їх використання.

При написанні магістерської роботи формулюються висновки до кожного з розділів та загальні висновки.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв тощо. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Список використаних джерел розміщують в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.

Додатки підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їх достовірність. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках (при цьому сторінки не нумеруються) або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. За формою це може бути текст, таблиця, схема, графік, карта тощо.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Всі додатки позначаються послідовно великими літерами українського алфавіту за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: «Додаток А», «Додаток Б» тощо. Ця позначка друкується у правому верхньому куті відносно тексту сторінки малими літерами з першої великої («Додаток»). Літера, що позначає номер додатку за порядком пишеться з великої («А»).

Для повноти сприйняття роботи до додатків за необхідності доцільно вносити допоміжний матеріал:

– вербальний та наочний стимульний матеріал для діагностування;

– зведені (узагальнені) таблиці з результатами дослідження;

– таблиці, графіки, діаграми з допоміжними цифровими даними;

– розроблені програми, збірники та системи роботи з досліджуваними;

– інші допоміжні матеріали.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні роботи автор повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячена робота.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «…у працях [1-7]…» або «… у працях [5, 9, 34]…»

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, цитату, після номеру посилання у квадратних дужках ставлять номер сторінок у ньому. Наприклад, [6, с. 29].

Таблиці та ілюстрації. Подані у тексті таблиці нумеруються арабськими цифрами, що позначають номер розділу, в якому подається ця таблиця, та номер таблиці за порядком. Позначка «Таблиця» розміщується вгорі праворуч таблиці. Нижче посередині сторінки вписується тематичний заголовок таблиці. Наприклад:

Вступ і висновок до курсової роботи

Вступ і висновок до курсової роботи – перше, а іноді єдине, на що звертають увагу при перевірці. До цих двох структурних елементів не пред’являються особливо складні вимоги, однак ігнорувати загальні правила не бажано.

Такі елементи повинні бути ємними і зацікавити викладача і аудиторію. Тільки так ви доведете свій відповідальний підхід і занурення в тему. Хтозна, адже може саме курсова робота стане початком дипломної роботи, дисертації і становлення як професіонала.

Рекомендована структура вступу курсової роботи

Вступ покликаний відповісти на питання: що, чому, якими методами, навіщо. У цій частині курсової роботи рекомендується лаконічно, цікаво і змістовно розкрити десять пунктів.

Рекомендаційний характер критеріїв не зобов’язує їх беззаперечно виконувати. Це орієнтовний перелік. Однак якщо вдасться включити у запровадження курсової кожен вказаний пункт і не перевантажити матеріал – успіх гарантований. Головним орієнтиром служать методичні рекомендації кожного ВУЗу.

Типові помилки при написанні курсової

Прагнення описати все яскраво і барвисто часто створює зворотний ефект. Головні вороги студентів-власників курсової роботи – розтягнутість, хитромудрість, вода. Уникайте ситуацій, коли дочитуючи речення вже можна забути, з чого воно починалося. Це автоматично знижує довіру викладача і впевненість в рівні знань студента.

Вступ до курсової роботи за обсягом не може перевищувати десятої частини загального матеріалу. Інформацію потрібно укласти на 2-3 друкованих аркушах.

• фраз без смислового навантаження;
• складних мовних конструкцій, які перенасичені термінами і оборотами;
• необґрунтованих критичних суджень щодо інших авторів, а також суб’єктивних висловлювань та оцінок, якщо вони не підкріплені власне проведеними дослідженнями.

Для будь-якої студентської роботи важлива грамотність і унікальність. Цей структурний елемент – не виняток. Навіть найцікавіші думки не будуть сприйняті, якщо вони викладені з суцільними граматичними помилками.

Прочитайте кілька разів вже готовий вступ і висновок. Якщо є можливість прибрати речення без втрати смислового навантаження – виконайте це.

Що повинно бути у висновках курсової роботи?

У висновку важливо приписати результати і підсумкові висновки по всій виконаній роботу. Кожне досліджуване в роботі питання повинно знайти обрамлення висновками. За аналогією як в шкільній задачі: дано – рішення. Не можна упустити будь-який аспект, якщо йому присвячена певна частина змісту.

Висновок обов’язково включає:

• обґрунтування актуальності;
• аргументацію завдань і цілей;
• перерахування виконаних завдань;
• авторську позицію;
• переваги;
• основні показники і напрацювання практичної частини (якщо в курсовій вона була присутня).

Незважаючи на значимість цього структурного елементу, не варто захоплюватися і забувати про обсяг. Всю важливу інформацію потрібно вмістити на 2-3 друкованих аркушах. Головними помічниками стануть ємність, лаконічність, конкретика. І не забуваємо повторювати як мантру – грамотність та унікальність.

Для підведення підсумків прийнято використовувати такі формулювання: «на закінчення хотілося б відзначити …», «на підставі проведених досліджень …», «підбиваючи підсумки …», «результатом дослідження …», «отже …», «таким чином …». Вдалими виглядають такі конструкції: «констатуючи отримані результати …», «резюмуючи вищеописаний матеріал …».

Пам’ятка для написання висновку курсової роботи

Якщо немає ідей і розуміння, що писати, скористайтеся перевіреної схемою: висновок – це перероблений вступ. Звичайно, в цьому випадку вступ повинен бути грамотним і змістовним. Отже:

1. Відкрийте і перечитайте вступ курсової роботи. Виділіть спочатку сформульовані завдання і опишіть у висновку, які з них виконані, а по яким мета не досягнута. Не ігноруйте безрезультатні завдання, але і не забувайте описувати досягнення у вигідному для себе світлі. Акцентуйте увагу саме на другому.
2. Складіть короткі тези по кожному розділу і підрозділу теоретичної частини дослідження. Розмістіть їх в порядку послідовності.
3. Проаналізуйте практичну частину і виділіть головне.

Не соромтеся розповідати про трудомісткість виконаної роботи. Курсова – це хоч і маленьке, але дослідження. І воно потребувало значних зусиль. Продемонструйте свою зацікавленість темою, захопленість, заглибленість. Викладачі оцінять такий підхід і можуть проявити лояльність.

Вступ і висновок до курсової роботи, як вишенька на торті, – створює перше враження і залишає приємний післясмак. Якщо ви не впевнені, що зможете самостійно підготувати подібний шедевр, звертайтеся до нас. Автори компанії «Інформ Сервіс» точно знають, яка курсова робота на замовлення точно сподобається вашому науковому керівнику.

Пам’ятка для написання дипломних і курсових робіт

Складовими частинами курсової та дипломної роботи є:

• перелік умовних скорочень (за необхідності);

• розділи основної частини;

• список використаної літератури;

• додатки (за необхідності);

До оформлення кожного із зазначених складових елементів дисертації висуваються певні вимоги.

Приклад оформленняТИТУЛЬНОГО АРКУШАподано у Додатку 1.

У ЗМІСТізазначаються найменування та номери початкових сторінок усіх складових частин роботи – перелік умовних скорочень, вступ, розділи і підрозділи основної частини, висновки і т.д. Такі структурні частини, як зміст, перелік умовних скорочень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера у змісті і в самому тексті. Номер розділу ставлять після слова “Розділ”, після номера крапку не ставлять, у самому тексті роботи заголовок розділу друкують з нового рядка. Підрозділи друкують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “3.2.” (другий підрозділ третього розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок підрозділу. За тим самим принципом нумерують пункти у межах кожного підрозділу: “2.2.3.” (третій пункт другого підрозділу другого розділу). У тому ж рядку зазначається заголовок пункту. Нумерація ведеться арабськими цифрами. Зразок оформлення сторінки ЗМІСТ додається (див. Додаток 2).

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬподасться окремою сторінкою, якщо у роботі вжито спеціальні позначки або маловідомі скорочення. Перелік умовних скорочень друкують двома колонками: ліворуч за абеткою символ чи скорочення (спочатку кириличні, потім – латинкою), праворуч – їх детальне розшифрування (див. Додаток 3). Якщо окремі позначки чи скорочення повторюються менше, ніж тричі, у перелік їх не вносять, а розшифрування подають у тексті при першому згадуванні.

ВСТУП має особливо велике значення, оскільки саме тут студент окреслює обрані ним шляхи наукових пошуків, доводить актуальність роботи та обґрунтовує обрану методику дослідження, ставить дослідження у певні хронологічні та територіальні рамки, формулює мету і завдання роботи.

Обов’язкові елементи вступу (у тексті їх назви виділяються жирним шрифтом, рубрикуються окремими абзацами):

Актуальність обраної теми –у цій частині вступу висвітлюють сутність проблеми, показують межу між знанням і незнанням з предмета дослідження. Для цього подають короткий огляд літератури, який має приводити до логічного висновку, що тема не розкрита, або розкрита частково, лише в одному аспекті. Такий огляд повинен засвідчити ознайомленість студента зі спеціальною літературою, вміння синтезувати джерела, критично розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене попередніми дослідниками. Матеріал повинен бути систематизований у певній послідовності (не обов’язково хронологічній). Потрібно не описувати книги загалом, а дослідження у них обраної тематики. Аналізувати слід і видання, які побічно стосуються тематики дослідження. Не можна робити поспішних заяв, що саме авторові належить першість у дослідженні теми, це можна зробити лише після ретельного і всебічного вивчення літературних джерел і консультацій з фахівцями.

Мета дослідження і поставлені завдання.Визначення мети є одним із найважливіших засадничих завдань вступу, оскільки треба в одному-двох реченнях сформулювати провідну ціль усієї праці, тому слід вказати конкретні завдання, які студент ставить перед собою для досягнення цієї мети. Завдання формулюються як перерахунок (вивчити. описати. встановити. виявити. довести. систематизувати. ). Не можна зазначати завдання за допомогою віддієслівних іменників (“вивчення”, “дослідження” і т.д.), оскільки ми вказуємо таким чином на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Вирішення поставлених завдань становить зміст розділів кваліфікаційної роботи, мета і поставлені завдання повинні логічно випливати з формулювання теми дослідження. До кожного з поставлених завдань слід буде написати результати його виконання при формулюванні висновків.

Приклад формулювання мети і завдань для теми “Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві”: “Мета роботи— простежити причини і характер змін іконографії космосу в європейському образотворчому мистецтві до XVIII ст.

Для досягнення мети було поставлено наступні завдання:

— встановити міру відповідності художнього образу космосу його трактуванням в античній астрономії і філософії;

показати суть зміни уявлень про космос у ранньохристиянському мистецтві:

— окреслити хронологічні межі побутування усталеного образу космосу у християнській іконографії;

— виявити взаємозв’язки іконографії космосу з наукою в добу Ренесансу і бароко;

— порівняти іконографію космосу в західній і східній традиціях;

— виявити причини зменшення кількості зображень космосу в європейському мистецтві XVII – XVIII ст. ” (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва – Львів: Сплат, 2000. –С. 1).

Об’єкт і предмет дослідження.Об’єкт – це процес або явище, щостворює проблемну ситуацію і обране для вивчення. В об’єкті обирається частина, яка є предметом дослідження, на неї спрямовується увага дослідника. Саме предмет дослідження визначає тему роботи. Щоб правильно визначити об’єкт і предмет дослідження, не плутаючи їх між собою, слід пам’ятати – об’єкт дослідження і предмет дослідження співвідносяться як загальне і часткове.

Наведемо приклад визначення об’єкта і предмета дослідження: “Об’єктом дослідження є художні твори, виконані у різних техніках і жанрах, які піднімали в європейському образотворчому мистецтві космографічну тематику.

Предметом дослідження стали процеси становлення і розвитку космологічних тем і образів у європейському християнському мистецтві від раннього християнства до XVIII ст ” (Ціхонь К.Р. Іконографія космосу в європейському християнському мистецтві (від античності до бароко)/ Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. – Львів: Сплат, 2000. – С. 2).

Основа для написання роботи – художні твори, архівні матеріали, рукописи, статті й монографії на тему дослідження, листування та ін., тобто, усе, що стало в пригоді у процесі написання кваліфікаційної роботи, на чому вона побудована.

Територіальні межі дослідження –автор мусить подати конкретний перелік територій (країн, реґіонів, міст та ін.), які беруться для аналізу. Слід бути дуже уважними у з’ясуванні територіальних меж, радитися з фахівцями, оскільки для різних історичних періодів прийняті свої визначення територій. Якщо автор, наприклад, бажає досліджувати певне мистецьке явище на території Західної Європи, то повинен зазначити, які країни він сюди зараховує; слід також пояснювати трактування українських земель – Гуцульщина, Бойківщина, Закарпаття і т.д. Це не означає, що після чіткого зазначення територіальних меж дослідження автор не може згадати якийсь приклад з мистецького життя найближчих сусідів, це робити можна, але з певним застереженням – слід це належним чином мотивувати, зазначивши, чому автор порушує задекларовані територіальні межі.

Наведемо приклад визначення територіальних меж: дослідження: “Територіальні межі дослідження охоплюють міста і реґіони, де жив і працював В.Січинський, а саме – Поділля (Кам’янець-Подільський), Галичина (Львів, Карпатський реґіон), Словаччина (Пряшів. Свидник), Чехія (Прага, Подєбради), Баварія (Аугсбург, Ашаффенбург, Мюнхен), С111А (Нью-Джерсі, Нью-Йорк).” (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук, ступ. канд. мист-ва. –Львів: Сплат, 2001. —С. 3).

Хронологічні рамки дослідження –автор повинен чітко вказати, які часові межі охоплює його дослідження. Не можна обмежуватися зазначенням століття, навіть вказівка “кінець XIX – початок XX ст.” є недостатньою – треба зазначити хронологічні рамки з точністю до десятиліття (тобто, які саме десятиліття автор вважає “кінцем XIX ст.”). Знову ж таки, можна згадати якийсь факт, який виходить за межі задекларованих хронологічних рамок, але це мусить бути належним чином вмотивовано, слід обмежитися саме згадкою, не вдаючись до розлогого аналізу.

Наведемо приклад визначення хронологічних меж дослідження: “Хронологічні межі дослідження обмежуються періодом наукової діяльності В.Січинського впродовж 1920–1960-х років” (Шафран Р.С. Теоретична спадщина Володимира Січинського у контексті розвитку українського мистецтвознавства 1920—1960-х років / Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. мист-ва. –Львів: Сплайн, 2001. —С. 3).

Методологічна основа роботи – подається не відірвано від роботи, а зі стислим з’ясуванням, що саме досліджується тим чи іншим методом, в якому саме розділі, яка саме проблема. Подаємо лише перелік основних методів наукового дослідження: історичний, порівняльний, метод ідеалізації, метод художнього аналізу, системний, аналіз і синтез та ін.

Наукова новизна результатів дослідження –вказати відмінності від попередніх досліджень, лаконічно викласти нові наукові положення, запропоновані магістрантом особисто (можна починати формулювання наукової новизни результатів дослідження словами “комплексно досліджено. “, “простежено і визначено. “, “з’ясовано вплив”, “вдосконалено. “, “доповнено. “, “дістало подальший розвиток. “, “введено в науковий обіг”, “розроблено метод. “, “створена концепція, що узагальнює. і розвиває. “, “запропоновано нову систематизацію. з використанням відомого принципу. ” та ін.).

Наукове значення дослідження – на основі отриманих результатів вказати й оцінити, яке значення мають ці результати для розвитку мистецтвознавства, які нові перспективні напрями відкривають для майбутніх досліджень, які лакуни заповнюють.

Практичне значення дослідження – як можна використати результати дослідження, в якому напрямі можна його продовжити, розвинути, що доповнити (дослідження може стати матеріалом для підручника, посібника, може стати темою лекційних занять, спецкурсу або й цілого окремого навчального курсу). Якщо робота має більш прикладне спрямування, висвітлюють результати практичного використання отриманих результатів – це можуть бути нові методи, пристрої, технології, речовини, які можна використовувати в окремих сферах науки і галузях виробництва.

Вступ має завершуватися реченням зінформацією про обсяг і структуру роботи. Наприклад: “Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та блоку ілюстрацій. Основний текст викладено на 64 сторінках і доповнено 22 ілюстраціями.”

ПРАВИЛА НАПИСАННЯ курсових і дипломних робіт З СОЦІОЛОГІЇ

У результаті вивчення даної глави студент повинен:

знати

• • загальні вимоги до написання курсових і випускних кваліфікаційних робіт з соціології;
• • структуру курсових і дипломних робіт;
• • правила написання та оформлення всіх розділів курсових і дипломних робіт;
• • особливості написання дипломних робіт по окремих галузях соціології;

вміти

• • грамотно складати і оформляти курсові та дипломні роботи з соціології;
• • розділяти теоретичну і емпіричну частини соціологічного дослідження;
• • підбирати потрібну літературу та інтернет-ресурси для написання дипломних робіт;
• • організовувати роботу студентів над дипломними проектами;

володіти

• • навичками написання дипломних робіт;
• • здатністю здійснювати наукове керівництво над дипломними роботами студентів.

Структура курсової і дипломної робіт

Написання випускної кваліфікаційної, чи дипломної роботи – вищий етап теоретико-прикладний навчальної діяльності студента. Структура й оформлення диплома такі ж, як у курсових робіт, які студенти щороку пишуть і здають своїм науковим керівникам. В ідеалі з першого курсу студент повинен вибрати найбільш цікаву для нього тему, що розбирається в цій темі керівника і, поступово збираючи новий матеріал, до часу випуску перетворити свою першу курсову роботу в дипломну, тобто в невелике наукове дослідження по соціології.

Як курсова, так і дипломна робота має наступну структуру.

• 1. Титульний лист.
• 2. Зміст.
• 3. Введення.
• 4. Глави, розбиті на параграфи.
• 5. Висновок.
• 6. Висновки.
• 7. Список використаних джерел та літератури (бібліографічний список).
• 8. Додатки.

Введення курсової і дипломної робіт

Перше, на що повинен звернути увагу викладач, починаючи наукове керівництво, – це структура і зміст Введення та їх відповідність існуючим вимогам оформлення і назві роботи.

Під Введенні повинні бути наступні розділи, назви яких виділяються жирним шрифтом.

• 1. Актуальність дослідження. Актуальність – це вказівка на злободенність обраної студентом-соціологом теми. Тому при написанні Актуальності потрібно довести, що обрана тема має право на існування саме в наш час. Основна помилка, яку допускають студенти, описуючи Актуальність, – прагнення розширити цей розділ за рахунок визначень, прикладів, цитат, висновків, описів, хоча очевидно, що нічого подібного в даному розділі бути не повинно. Актуальність повинна бути короткою, і займає вона близько двох абзаців.
• 2. Проблема дослідження. Проблема – це ті соціальні протиріччя або ті складнощі, які виникають у суспільства в зв’язку з тими питаннями, які прямо випливають із піднятої теми. Тобто Проблема – це уточнення Актуальності. Якщо в Актуальності пояснюється, чому обрана саме ця тема, то в Проблемі пояснюється, що стоїть за цим вибором. Якщо соціолог не зрозуміє, в чому проблемність його дослідження, роботу краще не починати, оскільки вона не матиме сенсу і перетвориться на безсистемне виклад фактів.
• 3. Ступінь наукової розробленості проблеми (Аналіз джерел та літератури). Це найбільший розділ Введення, який може тривати від трьох абзаців до декількох сторінок.

Розділ включає в себе короткий перелік документів і прізвищ соціологів, соціальних мислителів і вчених, що працюють в суміжних з соціологією науках, але прямо або побічно зачіпають у своїх працях проблему того дослідження, якому присвячена курсова або дипломна робота студента.

Почати написання даного розділу можна з переліку класиків, поступово переходячи до сучасних авторів. Можливий і інший підхід – написання розділу по піднятим в роботі проблемам. Наприклад, якщо темою диплома є “Сімейні цінності сучасної молоді”, почати опис Ступені наукової розробленості проблеми можна за перерахування осіб, які вивчали сім’ю, після чого логічно назвати тих учених, які вивчали соціальні цінності, а потім і саму молодь як особливу соціально-демографічну групу . Таким чином, має вийти не менше трьох абзаців. Приблизно такий розділ може виглядати наступним чином: “Сім’ю як особливий інститут суспільства розглядали у своїх роботах такі-то автори. Зокрема, такий-то автор зазначив те-то, а інший автор підкреслив те-то”, і т.д.

• 4. Об’єкт дослідження. Об’єкт в соціологічному дослідженні – це та соціальна спільність, на яку воно спрямоване. Наприклад, якщо темою диплома є “Ставлення московської молоді до осіб, що чинять адміністративні правопорушення”, в якості об’єкта виступить московська молодь. Вся молодь м Москви стане генеральною вибірковою сукупністю при проведенні емпіричного дослідження, якому має бути присвячена остання глава.
• 5. Предмет дослідження. Предмет – це та сторона діяльності об’єкта, яку дослідник ставить у центр уваги. Часто предмет збігається з назвою дипломної чи курсової роботи. Наприклад, якщо темою диплома є “Ставлення московської молоді до осіб, що чинять адміністративні правопорушення”, то це відношення стане Предметом всього дослідження.
• 6. Гіпотеза дослідження. Гіпотеза – це особисте припущення автора диплома, яке він хоче довести при написанні своєї роботи як теоретичними, так і емпіричними методами. Без робочої Гіпотези краще не приступати до написання диплома, оскільки без гіпотеза не буде ясна Мета майбутньої роботи. Без Гіпотези неможливо скласти Анкету для опитування, тому що неясно, які питання і для чого туди слід включати. Тому науковому керівнику треба обговорити зі студентом як мінімум два-три варіанти Гіпотези, перш ніж дозволити йому приступити до дослідження.

Основні правила при складанні Гіпотези

• • Гіпотеза не повинна бути банальною, самоочевидною. Інакше незрозуміло, навіщо її взагалі висувати. Наприклад, не можна висувати таку Гіпотезу: “Релігія займає важливе місце в житті суспільства”, тому що це і так всім відомо: якби релігія була нікому не потрібна, цей соціальний інститут ніколи б не склався і не проіснував би з глибокої давнини до наших днів .
• • Гіпотеза не повинна бути розмитою, абстрактною. Наприклад, не можна висувати таку Гіпотезу: “На політичні вподобання молоді впливають насамперед соціально-економічні чинники”. По-перше, незрозуміло, що це за фактори, потрібна конкретика. А по-друге, неясно, як саме і чому ці фактори так сильно впливають на політичні уподобання молодих людей. Потрібне уточнення.
• • Гіпотеза не повинна бути занадто довгою, заплутаною. Найкраще записати її одним чітким пропозицією.
• 7. Мета дослідження. Мета – це той результат, якого студент бажає домогтися в кінці свого дослідження. Таким результатом має бути підтвердження або спростування поставленої Гіпотези.
• 8. Завдання дослідження. Завдання – це ті кроки, які по черзі повинен здійснити дослідник, щоб домогтися Мети. Раз кроків кілька, то і Завдань повинно бути декілька. Краще всього зробити так, щоб кожна Завдання збігалася з конкретним параграфом кожної глави курсової чи диплома. Тому якщо в роботі два розділи і кожна з них розбита на два параграфи, то і Завдань повинно бути не менше чотирьох числом кожного параграфів. Однак, оскільки в окремому параграфі можуть розбиратися не одна, а відразу кілька різних проблем, Задач може бути більше. Крім того, до завдань слід віднести вироблення практичних рекомендацій, якщо такі планується скласти в кінці роботи.
• 9. Методи дослідження. Методи – це ті конкретні способи дослідження поставленої теми, до яких збирається вдатися автор дослідження. Вони можуть бути як якісними, так і кількісними: спостереження, анкетування, інтерв’ювання, аналіз джерел та літератури з обраної теми, контент- аналіз, порівняльний аналіз тощо Краще всього використовувати не менше трьох методів, наприклад, аналіз літератури, анкетне опитування і спостереження.
• 10. Теоретико-методологічні підстави дослідження. Маються на увазі ті методологічні підходи або концепції, на які спирається дипломник у своїй роботі. Методологія показує йому, в якому порядку потрібно вести соціологічне дослідження, яка його логіка і принципи.
• 11. Емпірична база дослідження. У цьому розділі потрібно вказати де, коли, кого і в якій кількості дослідник досліджував. Найчастіше вказується установа (інститут, школа, комерційна фірма, магазин, кінотеатр), в якому проводилося опитування. Оскільки дослідження проводить студент, емпіричною базою для нього зазвичай є або місце навчання, чи місце роботи.
• 12. Теоретична новизна дослідження. Цей розділ особливо важливий для старшокурсників і дипломників, бо в ньому потрібно постаратися роз’яснити, що нового вони збираються сказати своєю роботою науці. Якщо студент не розуміє, що він хоче сказати з того, що до нього ніхто з учених не говорив, значить, йому треба повернутися до Гіпотезі дослідження і подивитися, наскільки вона банальна.
• 13. Практична значимість дослідження. Практична значимість – це можливі варіанти конкретного використання отриманих в кінці дослідження результатів на практиці. Наприклад, можна написати про впровадження отриманих результатів у практику роботи муніципальних органів або в навчальний процес вузу. Можна порекомендувати використання зроблених в ході роботи висновків при написанні навчальної та наукової літератури і при проведенні науково-практичних конференцій і т.д.
• 14. Структура роботи. Це останній розділ Введення, в якому потрібно коротко перерахувати основні частини курсової (дипломної роботи) з коротким описом змісту кожної глави.

У дипломі можливі й інші розділи, як-то: Апробація результатів дослідження, Положення, що виносяться на захист, і т.д. Але наведений вище список містить перелік обов’язкових розділів, без яких початок самостійного дослідження в галузі соціології немислимо.

Приклад доповіді для захисту дипломної роботи

I частина доповіді: Введення

Шановні члени державної комісії, надаю вашій увазі дипломну роботу.
Тема дипломної роботи: Організація оплати праці і напрямки її вдосконалення (на прикладі ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»). Предмет дослідження: Організація оплати праці на підприємстві. Об’єкт дослідження: ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» Мета дипломної роботи: аналіз і розробка основних напрямків вдосконалення оплати праці в ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод».

II частина доповіді: Теорія

Проведене дослідження в рамках дипломної роботи дозволяє зробити наступні висновки :
1. Заробітна плата – це сукупність винагород у грошовій, натуральній формі, одержуваних працівником за фактично виконану роботу, а також за періоди, що включаються в робочий час.
2. З організацією заробітної плати на підприємстві, не залежно від форм власності, та видів діяльності, пов’язано вирішення двоєдиного завдання:

• гарантувати оплату праці кожному працівникові, відповідно до результатів його праці, і вартістю робочої сили на ринку праці;
• забезпечити роботодавцю (незалежно від того, хто є роботодавцем: держава, акціонерне товариство, приватна особа або хтось інший) досягнення в процесі виробництва такого результату, який дозволив би йому (після реалізації продукції на ринку товарів) відшкодувати витрати і отримати прибуток.

3. Республіканські тарифи оплати праці визначаються за тарифними коефіцієнтами Єдиної тарифної сітки працівників України, і встановлюваних Урядом України за участю профспілок тарифної ставки першого розряду.
4. Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як обсяг виробництва продукції в діючих цінах, виручка, сума валової, чистого прибутку на рубль зарплати та ін. В процесі аналізу слід вивчити динаміку цих показників.

III частина доповіді: Аналіз

В ході аналізу статистичних даних (Додаток Г) були зроблені наступні висновки.
Загальний фонд заробітної плати в 2005 році склав 25656104 тис. Грн., Що на 1398326 тис.руб. більше фонду заробітної плати 2004 року і на 20135366 тис. Грн. вище фонду заробітної плати 2003 року.
Найбільшу питому вагу в складі фонду заробітної плати становлять виплати за виконану роботу і відпрацьований час. За звітний період вони склали 51,3% в загальному фонді заробітної плати, що на 2,4% вище питомої ваги цих виплат в 2004 році і на 16,3% в 2003 році.
Дані таблиці 1 супровідного матеріалу показують, що найбільшу частку в формуванні фонду заробітної плати займає та частина, яка включається в собівартість і відшкодовується у виручці за реалізовану продукцію.
Виходячи з даних таблиці 1 можна зробити наступні висновки. Спостерігається постійне зростання витрат на оплату праці, в складі продукції на собівартість також спостерігається постійне рівномірне зростання виплат за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Це аргументується стабільним зростанням ФПЗ підприємства, який забезпечується твердою позицією ВАТ «Мозирський НПЗ» на ринку.
Далі наведемо більш детальний аналіз фонду заробітної плати, включеного в собівартість продукції.
Розрахунок факторів зміни витрат на оплату праці зробимо в аналітичній таблиці 3 супровідного матеріалу . Для заповнення таблиці використовуються дані таблиці 2 супровідного матеріалу , а також звіту з праці (ф.№1-т), звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (ф.№5-з).
Таким чином, збільшення витрат на оплату праці на 10554346 тис. Грн. було пов’язано на 54,7% із зростанням оплати праці робітників, на 43,1% із зростанням оплати праці службовців і на 2,2% з ростом оплати праці робітників неосновної діяльності. Заміна в змінній частині оплати праці робітників викликані структурними зрушеннями у випуску продукції. У постійній частині витрат на оплату праці найбільше збільшення відбулося в оплаті праці за тарифними ставками в результаті їх збільшення.
Аналізуючи структуру фонду заробітної плати за напрямами ( додаток Д ), можна відзначити, що найбільшу питому вагу займає заробітна плата за виконану роботу і відпрацьований час (51,3%) в складі якої частка виплат :за відрядними розцінками становить 48,6%, за тарифними ставок і окладів 0,5% розмір інших виплат 2,2%.
Аналізуючи структуру фонду заробітної плати за напрямками, можна відзначити, що найбільшу питому вагу займає заробітна плата за: виконану роботу і відпрацьований час (51,3%) в складі якої частка виплат за відрядними розцінками становить 48,6%, по тарифних ставок і окладів 0 , 5% розмір інших виплат 2,2%.
Другий за величиною частиною фонду заробітної плати є заохочувальні виплати незалежно від джерела, частка яких дещо знизилася в порівнянні з минулим роком, і склала в 2004 році 32,4%. Серед заохочувальних виплат значну частку займають премії, які в 2005 році становили 13,8%, що на 0,6% нижче їх частки 2004 року.
На другому напрямку аналізу використання фонду заробітної плати доцільно проаналізувати виконання плану і динаміку фонду заробітної плати в розрізі основних груп і категорій персоналу ( таблиця 4 роздаткового матеріалу ).
На підставі даних таблиці можна зробити висновок, що заробітна плата всіх категорій в порівнянні з 2004 роком зросла. Найбільшу питому вагу у фонді заробітної плати займає заробітна плата робітників (56,5%), однак, його частка в порівнянні з 2004 роком дещо знизилася (на 0,8%), а в той же час зросла частка заробітної плати службовців, в тому числі керівників і фахівців.
Проводячи аналіз таблиці 5 супровідного матеріалу можна спостерігати випереджаюче зростання фонду заробітної плати, в порівнянні зі зростанням продуктивності праці. Причиною перевитрати є збільшення чисельності ППП, при непропорційному збільшенні фонду заробітної плати.
Використовуючи дані таблиці 6 супровідного матеріалу дізнаємося за рахунок яких чинників зменшився чистий прибуток на гривню заробітної плати.

IV частина доповіді: Удосконалення

Говорячи про напрямки вдосконалення оплати праці можна сказати наступне.
Резервами підвищення ефективності використання коштів на оплату праці є:

• підвищення частки робітників у загальній чисельності виробничого персоналу;
• збільшення частки чистого прибутку в загальній сумі;
• встановлення преміального фонду для заохочення в разі нестачі прибутку;

Також слід зазначити основні напрямки вдосконалення організації оплати праці в ВАТ «Мозирський НПЗ»:

• підвищення рівня оплати праці на основі зростання продуктивності праці;
• підвищення рівня премій виходячи з отриманого прибутку;
• довше строгий підхід до обліку товарів і матеріалів, перевитрата яких впливає на розмір заробітної плати;
• введення кваліфікаційних коефіцієнтів;
• введення заохочувальних виплат добре проявив себе працівникам;
• впровадження безтарифної системи оплати праці в цехах основного і не основного виробництва, а також в ремонтних цехах;
• збільшення резервів заробітної плати виходячи з аналізу показників.

Також в ході виконання дипломної роботи виходячи з виявлених резервів підвищення ефективності використання коштів на оплату праці були виявлені наступні напрямки підвищення заробітної плати:

• виплата премій в розмірі, найбільш порівнянним з одержуваної підприємством прибутку (враховується де стимулюючий фактор);
• виплата матеріальної допомоги та допомоги в розмірі, встановленому в спеціально розробленому на підприємстві додатку.
• поліпшення умов праці;
• заохочення відзначилися на виробництві службовців.

Можливі також інші способи вдосконалення праці, проте в основні з них лімітовані законодавством України.

V частина доповіді: Загальний висновок
(в розглянутому прикладі відсутня)
Доповідь закінчена. Дякую за увагу.